 |
|
|||||
|
|
БЮТИФІКАЦІЯ Людина Тимошенко намагається зняти новообраного мера Черкас
«Ці вибори можна визначити лише як вільні, чесні, і тому справжнім переможцем на цих виборах є український народ» Е. Хастінгс, голова Парламентської асамблеї ОБСЄ, 2006 р. «Не важливо, як голосують, важливо – хто рахує» І. Сталін «А оскільки Партія повністю розпоряджається документами та думками своїх членів, минуле є таким, яким його воліє бачити Партія» Дж. Оруел, «1984». Типова передвиборча картина у Черкасах виглядає наступним чином. Виборчий штаб. Мером може стати «не той». Що робити? Штабісти прораховують можливі сценарії. Варіантів не надто багато, з них повністю законних – нуль. Але «справедливість є», більше того, «за неї варто боротися». Тому – шукаємо способи. А якщо, наприклад, кандидат зійде з дистанції у переддень виборів?.. Просили? Не хоче? Ну, тоді хай його суд зніме! А що, креативно, якраз в дусі весни, котра обов’язково переможе. Що? Суд не надто детально виписав постанову, а тому ТВК не зняла з виборів «ненашого»? Більше того, голосування показало, що «не наш» набрав на 14 тисяч більше, ніж «наш»?!. Ну, тоді ми знову, тим самим судом, знімемо його з реєстрації – тільки вже заднім числом! Історія виборів міського голови Черкас ось уже дванадцять років «нетипова». Закон тут має особливу силу, а місто, відповідно, живе за особливими законами. А кожен наступний мер виборює собі посаду не тільки і не стільки шляхом переконання виборців, скільки «післявиборчими методами»: звинуваченнями, захопленням кабінетів, судами. Принаймні, за останні роки іншого варіанту передачі міської влади в Черкасах не бачили. У 1994 році В. Олійник переміг на виборах мера з розривом у 15 тисяч голосів і швиденько захопив нове робоче місце. До оголошення результатів. Попередній міський голова незадоволений результатами голосування, а ще більше незадоволений тим, що в його кабінеті – новий господар, І тому вимагає відповідних дій від правоохоронців, але ті вже на стороні нової (на той час) місцевої влади. У 2002 році точно так само. А. Волошин – наступний переможець виборів – перш за все захоплює мерський кабінет. Бо Олійник добровільно його звільняти не хоче. Далі – рішення Соснівського районного суду (ця «цитадель справедливості» нам ще знадобиться) на користь Олійника про визнання виборів недійсними, а потім – апеляції і як результат – напівлегітимний мер, якого оголосили рішенням обласної виборчої комісії за рішенням суду (а не міської, як мало бути за законом). І ось, нарешті, «перші вільні чесні вибори в історії України», 26 березня 2006 р. Реальні шанси на перемогу мають двоє заступників: Валерій Пащенко, заступник голови Придніпровської райради Черкас, та Володимир Космина, заступник нинішнього губернатора. Крім них (як і всюди) у виборах бере участь певна кількість малоймовірних або й просто технічних кандидатів. Напередодні виборів Пащенкові дзвонять різні люди і пропонують зняти свою кандидатуру. Серед них, за словами прес-секретаря Олександра Хоменка, і одіозний нардеп із Блоку Юлії Тимошенко Богдан Губський. Чому пана Богдана так зацікавили місцеві вибори – чи то піклувався про подальшу долю Черкасиоблгазу (подейкують, що Губський контролює згадане підприємство), чи може просто так – наразі невідомо. Так чи інакше, кандидат Пащенко добровільно з виборів зніматися не хоче навіть заради того, щоб зробити приємне депутату. І тоді, як здавна повелося, починають працювати юридичні механізми. Один з кандидатів на ту ж посаду швиденько подає до Соснівського райсуду і той у такому ж самому гарному темпі (у переддень виборів з подібними справами дійсно зволікати не можна) ухвалює постанову, в якій зазначає, що Пащенко «з метою своєї передвиборчої агітації використовував своє службове приміщення та інші об’єкти за місцем роботи, а також і службове приміщення голови Придніпровської районної ради…». Справа в тому, що у передвиборчому іміджевому фільмі штабом кандидата були використані архівні фрагменти, на яких Пащенко працює в своєму кабінеті та бере участь у засіданні райради. Начебто все, але суду більше й не треба. О 5.30 (за півтори години до початку голосування) 26 березня він виносить рішення (Постанова від 26.03.2006 по справі № 2а-256 2006 року): «Встановити факт порушення діями кандидата на посаду Черкаського міського голови Пащенка Валерія Вікторовича в період виборчого процесу вимог ч.2 ст. 56 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» в використанні службового приміщення за місцем роботи. Копію постанови направити в Черкаську міську територіальну виборчу комісію для відома та виконання. Постанова оскарженню не підлягає». Фактично суд зобов’язав ТВК розібратися у справі і винести рішення залежно від ступеня порушення виборчого законодавства. І ось тут починаються юридичні тонкощі. Адже що означає – «до відома і виконання?» Одні вважають, начебто суд мав на увазі, що Пащенка з виборів треба зняти, бо він порушник. Інші – що достатньо видати постанову, якою «рішення суду прийняти до відома». У цій ситуації члени ТВК (в присутності кандидата) телефонують в Центрвиборчком, куратору Черкаської області і отримують чітку рекомендацію: хай іде на вибори. Потім приймають колегіальне рішення (11 членів комісії – «за»), що Пащенко має право брати участь у виборах. Між іншим, якби використання архівних зйомок могло стати причиною зняття кандидатів з виборів, можна було б сміливо виключати з бюлетенів ледь не 80% учасників перегонів – на виборах всіх рівнів... Але зараз ми лише про Черкаси. А там за результатами підрахунку кандидат Пащенко набирає на 14 000 голосів більше, ніж найближчий суперник. Результат однозначно мав би приголомшити конкурентів, але не в Черкасах. Там, недовго думаючи, знову йдуть до Соснівського суду. А суд 30 березня визнає протиправною згадану раніше постанову ТВК від 26.03 і зобов’язує комісію повторно розглянути першу свою постанову. Тобто, ТВК має зібратися після 30 березня і заднім числом таки зняти з виборів «непотрібного» кандидата. За якого проголосувало 36 тисяч виборців. Який на виборах отримав на 14 тисяч голосів більше, ніж «потрібний кандидат». І це не якась там антиутопія чи черговий геніальний витвір Леся Подерв’янського. Це сувора реальність наших днів, тобто наших «вільних і чесних» виборів. Коли матеріал вже готувався до оприлюднення, ми отримали копію рішення Черкаського апеляційного суду. Апеляцію в суді Пащенко виграв. Але чи виграв вибори? Адже не забуваймо – дія відбувається не будь-де, а в самих Черкасах! Тож найближчим часом Черкаська ТВК знову має зібратися на доленосне засідання. Але про те, як воно відбуватиметься, можна тільки здогадуватись. Можливо, так, як у 2002-му, коли після поразки В. Олійника голова ТВК одразу захворів і комісія просто не змогла зібратися, а рішення про перемогу нинішнього мера Волошина на вимогу суду оприлюднювала інша комісія. Саме до цього варіанту готується і сам Пащенко: за його словами, люди, які хотіли зняти його з виборів, вже «поговорили» з членами ТВК і тепер з 11 на стороні формального переможця залишилося лише 5 членів комісії. Цікаво, що думає з цього приводу шановний БЮТівець Богдан Губський, про якого згадував кандидат Пащенко? Дуже хотілося б отримати його коментар з приводу черкаських подій. Чи він вже вважає, що справу зроблено? СМ. ТАКЖЕ: Дело о четырех мешках бюллетеней
|
|
Захоплені коментарі ОБСЄ, висловлені з приводу голосування в Україні 26 березня, не стосуються виборів мера Черкас. Організатори цих виборів не цитують Сталіна. Зате, скоріш за все, нещодавно прочитали Оруела.
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|