|
|
ГАДСЬКЕ КОРІННЯ «Складаєм тобі, товаришу Постишев, рапорт!» Заперечувати Голодомор, як це не втомлюються робити симоненки-александровські-чєрномирдіни-лужкови, може лише падлюка, яка в дитинстві співала ось такі пісеньки. Ця книжка трапилася авторові до рук випадково. Прогулювалися якось Андріївським узвозом, і в очі впали поточені шашіллю жовті сторінки з нотами на розкладці старенького букініста. Після прочитання кількох рядків сумнівів не залишалося – останні гроші з кишень було витягнуто, і на паях ми з кумом таки придбали раритет заради пісеньки, на якій було розкрито подертий «фоліант». У пісеньці 33-го року, яку було рекомендовано до вивчення в колгоспних школах, юні піонери бадьоро звітували безпосередньому організаторові Голодомору, 2-му секретарю ЦК КП(б)У Павлові Постишеву. Звітували про те, як вони видивляються з вишки «ворога ненависного» – своїх односельців, які, пухнучи з голоду, намагаються дістати в полі хоч трохи хліба. Звітували про те, як «у боях жорстоких» захищають врожай, якому «ні меж, ні краю» (що там наші комуняки кажуть про неврожай як причину голоду? – тодішня Компартія, в ідеологічному відділі якої затверджували текст пісні, його чомусь не зауважила). І обіцяли одразу після кривавої розправи з земляками сісти за парти, щоби «штурмувати науки вишку». І все це – з жартами, з вогником, на радість собі та партії. Власне, це яскраве свідчення цинізму й нелюдства комуністичного режиму навіть не потребує особливих коментарів. Його треба просто прочитати й жахнутися. Але зазначимо, що ця пісня дає можливість зрозуміти, як нинішні наслідники Постишева наважуються заперечувати Голодомор. Жодній нормальній людині таке ніколи на думку не спаде. А от людині, яка співала подібні пісеньки посеред сотень трупів, – цілком… Отже, просто текст. Просто квінтесенція: Центральна Станція Самодіяльного мистецтва Н.К.О. УСРР «Пісню в колгоспний табір. Збірка оборонних та колгоспних пісень» ПІСНЯ-РАПОРТ тов. П. П. ПОСТИШЕВУ Слова Ів. Неходи та В. Бичка Муз. Т. Шутенко 1. Гей, ні меж, ні краю Нашому врожаю, Стигне-вистигає, Гнеться до землі. Полем неозорим Піонердозори Вийшли вартувати Колосистий хліб. Приспів: Ми пісню свою гартували в бою, Її несемо, як прапор, Про нашу роботу складаєм тобі, Товаришу Постишев, рапорт. 2. У житах високих Зашуміли кроки. – Хто там? То не вітер, І не ховрашок. Видно нам із вишки, Як плазує нишком Ворог ненависний, Тягнучи мішок. (Приспів) 3. На ланах колгоспних Ми були не гості, Кожну ми зернину В полі берегли. Із батьками поруч Стали їм на поміч, У боях жорстоких Кріпли і росли. (Приспів) 4. І прямуєм ось ми У заможну осінь. – Здрастуй, люба школо, Двері відчиняй! Сядемо за книжку, І науки вишку Будем штурмувати Впертим навчанням».
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку |
|