|
|
Від Мамашая до «Орловки». Окупанти Криму «змогли повторити»: пам’ятник кримським татарам, загиблим у Другій світовій, не простояв і 3-х днів (фото) Світ «русского мира», «день победы над нацизмом»… (див. також довідку, як и коли старовинне кримськотатарське село перетворилось на «Орловку»). Сьогодні, 9 травня, Crimean Tatars повідомляє наступне (мовою оригіналу): ВАНДАЛЫ РАЗБИЛИ ПАМЯТНИК С ИМЕНАМИ ПОГИБШИХ НА ВОЙНЕ КРЫМСКИХ ТАТАР 6 мая в Мамашае (Орловка) был обновлён стоявший здесь с 60-х годов памятник героям войны. Силами и на средства местной крымскотатарской общины он был дополнен двумя гранитными плитами. Ранее на памятнике были высечены имена только 6 погибших, и среди них – ни одного крымскотатарского. А ведь из этого села на войну ушло много крымских татар. На обновлённых плитах памятника теперь имена 64 погибших на войне жителей Мамашая, среди которых 57 – крымские татары. Если старый памятник никто не трогал более полувека, то обновлённый – с крымскотатарскими именами – не простоял и 3-х дней. В ночь на 9 мая вандалы разбили гранитные плиты. Это обнаружили утром Дня победы, когда по всей стране уже чествовали ветеранов, отдавали дань памяти погибшим на войне, вовсю звучали победные марши и шли маршем бессмертные полки. Памятник в Мамашае теперь выглядит так.
Від «Обкому»: Довідково: «Орлівка (до 1945 — Мамашай) — село в Україні, в Нахімовському районі Севастопольської міськради. Населення становить 938 осіб за даними сільради на 2009 рік. У селі діє мечеть «Мечеть Мамашай джамісі», пам'ятник архітектури з 1992 року. Поблизу Орлівки виявлено залишки пізньоскіфського городища та могильник перших століть нашої ери. Вперше в доступних джерелах, згадане в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчі-сарайскаго каймакамства Качи Беш Пареси кадилику (судового округу) Мамашай. Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село була приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області… За Відомості про всі селища у Сімферопольському повіті від 9 жовтня 1805 року, в селі Мамашай значилося 31 двір і 156 жителів, виключно кримських татар… Станом на 1886 у селі Мамашай Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 369 осіб, налічувалось 59 дворових господарства, існували мечеть та лавка… Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року<14> була скасована волосна система і село ввійшло до складу Бахчисарайського району Сімферопольського повіту… У 1925-1927 роках на височині, на південь від села, була споруджена 10 батарея берегової оборони. 2 листопада 1941, о 15.30, батарея відкрила вогонь по колоні противника - почалася оборона Севастополя. У ході першого штурму міста лінія фронту, фактично, проходила через Мамашай… Увечері 14 квітня 1944 року танковий батальйон майора Булгакова увірвався в Мамашай, звідки вранці 15-го рушив на Північну сторону (Севастополя). А вже 18 травня, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944, вцілілі кримські татари з Мамашая були депортовані в Середню Азію. 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», за яким в район з Орловської і Брянської областей РРФСР пререселялісь 6000 сімей колгоспників. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Мамашай був перейменований в Орлівку і Мамашайську сільраду - в Орлівську. 15 лютого 1965 року село передане до складу Севастопольської міськради» (кінець цитати). Як там кажуть – «за парєбрікам»? – «ничто не забыто»?.. Саме так. Проте в Україні кажуть як у всьому світі (окрім РФ).
«Ніколи знов». Рашизм не пройде.
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку |
|